Офтальмологія Vizio.com.ua

Дивись на світ здоровими очима!

Глаукома - класифікація, симптоми, діагностика, лікування та профілактика

Глаукома належить до групи захворювань ока, які характеризуються постійним або періодичним підвищенням внутрішньоочного тиску внаслідок порушення нормального припливу або відпливу внутрішньоочної рідини з наступним розвитком специфічних дефектів поля зору й атрофією зорового нерва з його екскавацією.

Передня камера ока розташована між задньою поверхнею рогівки та передньою поверхнею райдужки. Її максимальна глибина в центрі — до 3,5 мм, а до периферії поступово звужується, де й утворюється кут передньої камери. Цей кут утворюється в місці переходу райдужки у війкове тіло і рогівки — у білкову оболонку ока. Тут строма райдужки переплітається з рогівково-білковими частинами й утворює основу (так звані фонтанові простори), які заповнені водянистою вологою.

Водяниста волога, або внутрішньоочна рідина, — це прозорий ультрафільтрат крові (без формених елементів, ферментів, антитіл), який постійно утворюється у війчастому тілі, його відростках і частково із судин райдужки. Відплив рідини з ока відбувається в основному через кут передньої камери в передні війкові вени і в коловий венозний синус (так званий шлемів канал), розташований у білковооболонковій тканині, а також через судини райдужки в навколосудинний простір; уздовж вортикозних вен під сполучну оболонку, по периневральних та перивазальних просторах.

Внутрішньоочний тиск — такий, що створює внутрішній тиск умісту ока на його стінки. Він залежить від кількості внутрішньоочної рідини, кількості та тиску крові в судинах ока. У нормі внутрішньоочний тиск варіює від 18 до 26 мм рт.ст.

Розрізняють глаукому природжену, первинну і вторинну, офтальмогіпертензію, підозру на глаукому, гострий напад глаукоми.

Вроджена глаукома

Природжена глаукома виникає внаслідок недорозвинення або неправильного розвинення передньої камери ока. Захворювання, яке виявляють негайно або швидко після народження, називають інфантильною глаукомою. Інколи, в разі недостатньо виражених дефектів розвитку і через дію гомеостатичних механізмів, глаукома може виникати в дитячому віці (дитяча глаукома), а також у підлітковому віці (підліткова глаукома).

У разі природженої глаукоми виокремлюють стадію компенсації — без зовнішніх ознак захворювання. Цей стан новонародженого можна запідозрити за наявності великих очей зі збільшенням діаметра рогівки до 11 мм і більше (норма — 9 мм). Дуже еластичні оболонки ока новонародженого розтягуються, й очне яблуко починає збільшуватися в розмірі. Розвивається гідрофтальм або буфтальм. Через кілька місяців виникає стадія декомпенсації — розвивається рогівковий синдром: світлобоязнь, сльозотеча, тьмяність рогівки з лінійними помутніннями на задній капсулі. Поглиблюється передня камера, різко збільшується діаметр рогівки, атрофуються райдужка та зоровий нерв. Лікування природженої глаукоми тільки оперативне.

Первинна глаукома

Первинна глаукома виникає в оці без будь-яких попередніх органічних його захворювань і частіше у людей віком понад 40 років. Це захворювання спричинюють як місцеві, так і загальні чинники. Відзначено спадкову схильність. Важливе значення в появі захворювання мають такі особливості: генетично-спадкові чинники; грунтується на розладі процесів збудження та гальмування в ЦНС, які призводять до розладів регулювання внутрішньоочного тиску; ендокринні та судинні розлади; нервові захворювання (у т.ч. остеохондроз); дистрофія та дегенерація тканин ока, пов’язані з віковими змінами.

Класифікація

Основна класифікаційна схема поділяє захворювання за формою кута передньої камери (відкритокутова, закритокутова, змішана), за стадією залежно від зорових функцій (початкова, розвинуга, дуже розвинута, термінальна), за станом внутрішньоочного тиску (з псевдонормальним — до 27 мм рт. ст., з помірно підвищеним — 28—32 мм рт. ст., з високим — понад 33 мм рт. ст.), за динамікою зорових функцій (стабілізована — протягом 6 міс — показники незмінені, нестабілізована — показники від'ємні), а також виокремлює гострий напад глаукоми, підозру на глаукому.

Форму глаукоми визначають тією ланкою в патогенезі захворювання, яка безпосередньо зумовлює погіршення відтоку водянистої вологи з ока. Відкритокутова глаукома виникає після 40 років, її частіше спостерігають у чоловіків, ніж у жінок.

Симптоми

Захворювання розвивається непомітно для хворого. Інколи хворі скаржаться на відчуття тяжкості в очах, затуманення зору, кольорові кола навколо джерела світла, сльозотечу.

Об’єктивно виявляють розширення передніх війкових артерій (симптом кобри), дистрофію райдужної оболонки, руйнування пігментної облямівки, зміни поля зору з боку носа (скотома-комета, скотома Б’єррума, скотома Зайделя, концентричні звуження поля зору). Під час гоніоскопії виявляють широкий, відкритий кут передньої камери.

Закритокутова глаукома також виникає у віці понад 40 років, частіше зустрічається у людей з гіперметропією (оскільки мілка передня камера і великий кришталик сприяють її розвитку), у разі блокади кута передньої камери коренем райдужної оболонки. Хворі скаржаться на затуманення зору, зниження гостроти зору, але частіше — на біль в оці та головний біль.

Симптомокомплекс глаукоми об’єднує такі прояви хвороби, що характерні як для природженої, так і для первинної та вторинної глаукоми. До цього комплексу належать 5 симптомів: погіршення відтоку водянистої вологи з ока, нестійкість внугрішньоочного тиску, підвищення рівня офтальмотонусу, глаукоматозну атрофію зорового нерва, погіршення зорових функцій.

Діагностика

Патологічне зменшення легкості відтоку внутрішньоочної рідини можна виявити за допомогою тонографії і компресійних проб.
Нестійкість внутрішньоочного тиску у хворого на глаукому визначають за допомогою добової тонометри, еластотонометрії, навантажувальних та розвантажувальних проб.

Глаукома як хвороба, що загрожує зоровим функціям ока, починається тільки після підвищення офтальмотонусу, яке в початковій стадії захворювання може бути непостійним. Під впливом високого внутрішньоочного тиску розвивається глаукоматозна атрофія зорового нерва. Ця атрофія захоплює як нервові волокна так і опірну тканину у внутрішньоочній частині зорового нерва, а також безпосередньо позаду від решітчастої пластинки. Тому клінічно глаукоматозна атрофія проявляється не лише зблідненням диска зорового нерва, а й його екскавацією.

Патогномонічними для глаукоми є зміни поля зору: збільшується сліпа пляма, виникає дугоподібна скотома в зоні Б’єррума, звуження поля зору у верхньоносовому сегменті.

Лише після цього відбувається стійке порушення інших зорових функцій: зниження гостроти зору, погіршення темпової адаптації, змінюється критична частота злиття мерехтінь.

Гострий напад глаукоми

Особливу увагу привертає прояв глаукоми, який назвали гострим нападом. З нього може початися хвороба. Гострий напад може виникнути в початковій стадії її розвитку і навіть тоді, коли око зовсім осліпло. Під час гострого нападу на перший план виступає тяжкість загальних явищ. Характерною рисою його є раптовість. Виникає біль, бувають нудота, блювання (часто повторне), загальний стан тяжкий, температура тіла підвищується до 38 °С, сон та апетит відсутні.

Об’єктивні ознаки: повіки набряклі, спостерігають сльозотечу, виражену застійну гіперемію і набряк сполучної оболонки очного яблука, рогівка мутна, нерівномірна. Передня камера мілка, райдужна оболонка втрачає свій малюнок, зіниця розширена, іноді набирає неправильної форми, на світло не реагує, гострота зору різко знижена або зовсім відсутня. Під час пальпаторного вимірювання очного тиску око тверде як камінь.

Якщо гострий напад трапляється у хворого вперше, то загальні тяжкі прояви можуть призвести до встановлення помилкового діагнозу. Бувають і відхилення від описаної вище клінічної картини гострого нападу, коли переважають очні симптоми. У таких випадках гострий напад глаукоми можна переплутати з іншим очним захворюванням — гострим іридоциклітом. Така помилка трагічна, оскільки лікування гострого нападу глаукоми та іридоцикліту зовсім різні, а саме: якщо при іридоцикліті вживають ліки, що максимально розширюють зіницю (атропін та інші мідріатики), при глаукомі ці ліки абсолютно протипоказані і, навпаки, треба застосовувати медикаменти, що звужують зіницю. Вживання атропіну при глаукомі може навіть спричинити гострий напад.

Лікування гострого нападу

Лікування гострого нападу глаукоми протягом першої доби енергійне консервативне, але остаточне лікування — тільки оперативне. Що раніше буде зроблено операцію, то кращі будуть її наслідки. Тому залишати хворих на місці треба якнайменше, лише на час організації транспорту. Невідкладні заходи передбачають:
1. Протягом першої години кожні 15 хв закапувати 1—2 % розчин пілокарпіну або будь-якого іншого міотичного засобу.
2. Протягом наступних 2 год — через 30 хв.
3. Відволікальна терапія: гарячі ніжні ванни, п’явки на скроню з боку хворого ока, сольове проносне, заспокійливі препарати.
4. Осмотерапія: 0,4 г діакарбу перорально, гіпертонічний розчин внутрішньовенно.

Вторинна глаукома

Вторинна глаукома виникає в оці після будь-якого його захворювання. Причина її ясна: це перенесені захворювання ока, наслідки яких легко виявляються. Ними можуть бути: запущені іридоцикліти із зарощенням зіниці, травми, ускладнені вивихами кришталика, після тромбозу центральної вени сітківки, нелікованого відшарування сітківки. Вторинна глаукома не обмежена віком, вона зустрічається як у дорослих, так і в дітей. Лікування полягає в усуненні причини появи високого очного тиску.

Підозра на глаукому

Тактика медичних працівників у разі встановленого діагнозу “підозра на глаукому” полягає в обов’язковому направленні таких хворих до окуліста один раз на два місяці, а також в активному виявленні та лікуванні захворювань, що можуть зумовити підвищення внутрішньоочного тиску.

Лікування

Методи консервативного лікування глаукоми мають бути комплексними, патогенетично орієнтованими і передбачати:
1. Заходи, спрямовані на ліквідацію глаукомного процесу зниження очного тиску, поліпшення окисно-відновних процесів шляхом застосування місцевих та загальних гіпотензивних препаратів.
2. Загальне оздоровлення організму.
3. Лікування супутніх захворювань.
4. Активний диспансерний нагляд і контрольоване систематичне лікування хворих.

Методи хірургічного лікування спрямовані на зниження внутрішньоочного тиску. Такі операції змінюють умови циркуляції водянистої вологи в оці й створюють новий рівень гідродинамічної рівноваги. Їх поділяють на фістулізувальні (склеректомія), та такі, шо нормалізують циркуляцію водянистої вологи в оці (іридектомія. гоніотомія, іридоциклоретракція), на операції за злоякісної глаукоми.

Перелік медикаментів, застосування яких протипоказано при глаукомі: аерон, амізил, амілнітрит, амітриптилін, астматол, апрофен, арпенал, атропін, бекарбон, белатамінал, бензацин, бензогексоній, віцеїн, гоматропін, діазепам, дипрофен, ериніт, імізин, камфоній, келатрин, корбела, кортикостероїди (тривале застосування), кофеїн, кофетамін, лібріум, мебедрол, месфенал, метамізил, мепаніт, метацин, нанофін, натрію нітрит, нітранол, нітросорбід, палюфін, пірилен, платифілін, препарати беладони, ридинол, скополамін, солутан, спазмолітин, сукратбел, тепафелін, тифен, триптизол, тропацин, циклодол, цистеїн.

Диспансеризація хворих

Диспансеризація хворих на глаукому передбачає вжиття таких основних заходів:
1. Систематичний контроль за станом хворого.
2. Раціональне лікування глаукоми і супутніх захворювань.
3. Працевлаштування хворого та оздоровлення побутових умов, у яких він перебуває.
4. Санітарно-освітня робота серед населення та хворих на глаукому.

Профілактика

Профілактика глаукоми полягає в ранньому виявленні хворих шляхом медичних оглядів і проведення тонометрії в осіб віком понад 40 років один раз на 3 роки.

Хворі на глаукому перебувають на контрольованому систематичному лікуванні. Таким хворим рекомендують виконувати зорову роботу на близькій відстані (звуження зіниці сприяє зниженню очного тиску), регулювати роботу кишок шляхом сольових проносних (підвищує молекулярну концентрацію крові й веде до зниження очного тиску), уживати рідину не більше за 4 склянки на добу, у раціоні має переважати рослинна їжа.

Хворим не рекомендують виконувати роботу за поганого освітлення й у темноті, роботу з хімічними аерозолями, уживати гарячі страви, алкоголь.
Лише раннє діагностування та вчасно розпочате систематичне лікування можуть віддалити трагічний кінець цієї тяжкої хвороби — сліпоту.
Догляд за хворими на глаукому має низку особливостей. Під час виконання лікувальних процедур завжди необхідно контролювати стан офтальмотонусу (хоча б пальпаторно), суворо дотримувати режиму виконання цих процедур, бути готовими до психоемоційних розладів у хворих. Особливої уваги потребують хворі з різко зниженою гостротою зору, а також сліпі внаслідок глаукоми.