Офтальмологія Vizio.com.ua

Дивись на світ здоровими очима!

Захворювання орбіти: екзофтальм, енофтальм, флегмона, периостит

Патологія очної ямки включає всі ті зміни, які можуть відбуватися в її кісткових стінках, в окісті, теноновій капсулі та ретробульбарній клітковині.

Вони можуть бути зумовлені природженими аномаліями, місцевими регіонарними запаленнями і пухлинами, а також травмами і запальними захворюваннями очної ямки.

Патологія очної ямки майже завжди вторинна.
Аномалії очної ямки зустрічаються дуже рідко і виключно при комбінованих вадах розвитку за типом краніостозів (передчасні синостози швів черепа), конусоподібого черепа, черепно-лицьового дизостозу (синдром Крузона), коли змінюється конфігурація та розміри очної ямки, при гідроцефалії, мікроцефалії, мозкових очноямкових грижах, при хворобі Марфана.

Виражене збільшення розмірів очної ямки та стоншення її стінок виникає у хворих на глаукому внаслідок значного гідрофтальму, який розвивається протягом першого року життя.
Зменшення розмірів очної ямки спостерігається при мікрофтапьмі та анофтальмі.
Поліморфні зміни очної ямки характерні для такої рідкої патології, як циклопія.

Більша частина зазначених змін очної ямки впливає на розташування очного яблука. Найчастішими і характерними є такі симптоми:
екзофтальм — випинання очного яблука внаслідок збільшення вмісту очної ямки при пухлинах, крововиливах, сторонніх тілах, запальних ексудатах, а також при тиреотоксикозі через ендокринні ураження нервової системи, підвищенні тонусу симпатичної частини нервової системи, ураженнях діенцефальної ділянки;

енофтальм — зменшення вмісту очної ямки внаслідок випинання її,стінок (при гіперостозі, мукоцеле, переломах стінок очної ямки з розсуненням кісток, атрофії очноямкової клітковини, а також при паралічах та парезах симпатичного нерва); збільшення або зменшення міжокулярної відстані очних яблук, асиметрія та деформація очної щілини.

Лікування змін кісткових стінок очної ямки неефективне і його, як правило, не проводять.

У нормі вистояння очних яблук — 17—19 мм з допустимою різницею 1,5 мм. Має значення ступінь вистояння очей та динаміка процесу, що вимірюють за допомогою спеціального приладу екзофтальмометра.

При високих ступенях екзофтальму спостерігається обмеження рухів очей, а при бічних зміщеннях — диплопія. Значний екзофтальм зумовлює сухість рогівки і може сприяти появі тяжкого кератиту і невриту зорового нерва. Деколи для збереження рогівки тимчасово зшивають повіки, постійно закапують стерильні олійні розчини або вітамінні краплі.

Пульсівний екзофтальм виникає під час розриву внутрішньої сонної артерії в печеристій пазусі. Внаслідок цього кров із артерій надходить у пазуху, а потім у верхню очноямкову вену. Відбувається змішування артеріальної та венозної крові. Під час кожної пульсової хвилі пульсує й очне яблуко (удари серця передаються по венах очної ямки проти течії крові, зумовлюючи розширення і пульсацію вен).

Розрив внутрішньої сонної артерії настає частіше під час перелому основи черепа, унаслідок травматичної аневризми очних судин.

Захворювання починається гостро: сильний головний біль та різкий шум у голові та вухах. Очне яблуко випинається і пульсує, що видно неозброєним оком і відчувається під час пальпації. Під час аускультації чути систолічний шум, особливо чітко над оком. Цей шум є дуже обтяжливим для хворого. У венах кон'юнктиви, білкової оболонки, райдужки та сітківки відзначаються застійні явища, підвищується внутрїшньоочний тиск, а також може спостерігатися застійний диск зорового нерва, паралічі очних м'язів.

Лікування пульсівного екзофтальму оперативне — перев'язування загальної -сонної артерії на шиї, а також перев'язування та перекручування верхньої очноямкової вени.

Періостит — запалення окістя. Може локалізуватись у різних
ділянках і різнитися за характером (простий негнійний, з утворенням абсцесів).

Якщо процес починається з краю очної ямки, то виникають гіперемія та набряк шкіри, різкий біль під час пальпації краю очної ямки. У разі краєвих запальних процесів екзофтальм відсутній. У разі утворення абсцесу гній часто прокладає собі шлях крізь шкіру, проривання абсцесу відбувається через розпад тканин, оголюється кістка, утворюються нориці, у глибині яких видно кісткові секвестри, за ходом яких потім утворюються рубці, що призводить до вивороту нижньої повіки.

Значне ураження кісток характерне для періоститу туберкульозної етіології і буває частіше в дітей; за локалізацією процес займає нижньо-зовнішню стінку очної ямки.

Для періоститу сифілітичної етіології характернішою є локалізація по верхньому краю очної ямки з розпадом дозовні.

Спричинювати періостит також може травма, нанесена тупим предметом, поширення запального процесу з додаткових пазух носа та слозового мішка, утворення фістули в пазусі носа або в сльозовому мішку.

Якщо утворюється періостит стінок у глибині очної ямки, то розвивається запальний набряк прилеглої клітковини і виникає екзофтальм зі зміщенням у бік, протилежний запальному фокусу. У такому разі виникає різкий набряк та гіперемія сполучної оболонки, що має назву хемоз. Такий процес є небезпечним для зорового нерва та нервів, які пролягають через верхню очноямкову щілину.

Лікування починають із встановлення та усунення етіологічного чинника із застосуванням, за необхідності, специфічної терапії та антибіотиків широкого спектра дії. У разі утворення абсцесів показано хірургічне лікування.

Флегмона очної ямки — гостре гнійне розлите запалення очно-ямкової клітковини з її гнійним розплавленням і некрозом.

Процес переважно однобічний, починається гостро, раптово, дуже швидко (від кількох годин до 1—2 діб). Виникають головний біль, біль у ділянці очної ямки, який посилюється під час пальпації та рухів очного яблука; різко підвищується температура тіла, інколи виникають мозкові явища. Повіки гіперемійовані, набряклі, напружені, відкрити їх майже неможливо. Швидко розвиваються екзофтальм, хемоз, різке обмеження рухів очного яблука, а також різке зниження гостроти зору через стиснення зорового нерва. Процес може перейти на оболонки ока і спричинити хоріоїдит, панофтальміт.

У ранньому дитячому віці флегмона очної ямки може перебігати без ознак запалення повік та слизової оболонки ока, спостерігається лише незначний однобічний екзофтальм.

Тромбоз печеристої пазухи (thrombosis sinus cavemosus) — украй тяжке і рідкісне захворювання. Виникає як ускладнення тромбофлебіту лицьових та очноямкових вен, флегмони очної ямки. Також може виникати самостійно або метастазувати з вогнищ запальних процесів шкіри обличчя, лоба, носа, а також на тлі гіпертонічного кризу.

Загальний стан хворого дуже тяжкий. Спостерігаються висока температура тіла, сонливість, знепритомнення, блювання, ригідність м'язів потилиці. Місцево клінічна картина схожа на флегмону Шної ямки.

Двобічний екзофтальм із нерухомістю очних яблук — безсумнівна діагностична ознака тромбозу кавернозних синусів.

Лікування флегмони ямки та тромбозу печеристої пазухи полягає в широкому застосуванні антибіотиків, сульфаніламідних препаратів, активної дегідратаційної терапії, переливання крові. При флегмоні очної ямки за наявності ділянок флюктуації показані широкі розтини і перев'язування з використанням гіпертонічного розчину та розчину пеніциліну.

Теноніт запалення тенонової капсули. Захвоювання починається гостро з болю та відчуття тиску в очноямковій ділянці, які посилюються під час рухів очей у всіх напрямках, спостерігається помірний екзофтальм (якщо процес двобічний, його дуже важко діагностувати), хемоз, ;набряк шкіри повік. При значному зміщенні очного яблука може визначатись диплопія.

При серозному теноніті прогноз сприятливий, а при гнійному — сумнівний, оскільки до процесу можуть долучатись оболонки ока; зниження гостроти зору відбувається через запальний процес.

Лікують основне захворювання, а також широко використовують антибіотики, саліцилати, сульфаніламідні препарати, застосовують дегідратаційну терапію, а також фізіотерапію — УВЧ, діатермію,кварц.

Злоякісний екзофтальм - прогресуюче захворювання, пов'язане з гіперфункцією передньої частки гіпофіза (утворення надлишку тиреотропного гормону). Хворіють люди переважно середнього віку. Процес може бути як однобічним, так і двобічним (виражений нерівномірно).

Інколи захворювання прогресує такою мірою, що відбувається вивих очного яблука (око розташоване перед повіками). Виникають різкий біль в очній ямці, диплопія та обмеження рухів ока вгору і дозовні. Також характерний розвиток супутніх кон'юнктивіту, кератиту зі схильністю до розпаду рогівки, що пов'язане не лише з лагофтальмом, а й із розвитком трофічних розладів. Інколи спостерігається підвищення внутрішньоочного тиску з розвитком усіх ознак глаукоми.

Лікування полягає в застосуванні гормональної та симптоматичної терапії, а також у проведенні рентгенотерапії очноямково-гіпофізарної ділянки.

Догляд за хворими з патологією очної ямки полягає у дотриманні ними термінів та умов перебування на ліжковому режимі. Після оперативних втручань хворі повинні перебувати в ліжку з високим положенням голови. Медична сестра не лише ретельно виконує призначення лікаря, а й проводить контроль за загальним станом хворого. У разі виникнення будь-яких відхилень у загальному чи локальному стані хворого необхідно негайно повідомляти лікуючого або чергового лікаря.