Офтальмологія Vizio.com.ua

Дивись на світ здоровими очима!

Анатомія ока: очне яблуко

Очне яблуко (bulbus oculi) має дещо неправильну кулясту форму. Щодо анатомічної будови та функціональних особливостей його поділяють на 4 групи:
• капсула ока;
• судинний тракт;
• світлочутливий апарат;
• світлозаломлювальний апаріат.

Капсула ока (фіброзна оболонка) є зовнішньою оболонкою, більшу частину якої (5/6) становить непрозора білкова оболонка - склера (sclera). У передній частині ця оболонка переходить у прозору тканину — рогівку (cornea), яка займає 1/6 оболонки. До того ж глибокі шари білкової оболонки переходять у рогівку перед поверхневими та утворюють напівпрозорий пояс, який називають кантом (limbus). У задньому сегменті ока трохи нижче та ближче до середини від заднього полюса ока білкова оболонка на незначній ділянці стоншується та утворює решітчасту пластинку (lamina cribrosa), де зовнішні волокна білкової оболонки переходять у тверду мозкову оболону зорового нерва. Решітчаста пластинка утворюється лише за рахунок внутрішніх шарів. Крізь отвори цієї пластинки пролягають волокна зорового нерва. Щільність та низька піддатливість білкової оболонки визначають її функції — захист внутрішніх оболонок ока і збереження його форми, а також прикріплення м'язів ока.

Рогівка є першим оптичним середовищем ока із заломлювальною силою близько 40 дптр. Відсутність зовнішнього постійного захисту рогівки компенсується надзвичайною її чутливістю. Найменший дотик до рогівки спричинює щільне судомне змикання повік (блефароспазм), світлобоязнь, часті рухи повік зі сльозотечею, різкий біль; У нормі рогівка не містить судин, є прозорою, блискучою і складається з 5 шарів: епітелій, передня еластична пластинка — боуменова оболонка, строма — власна тканина рогівки, задня еластична пластинка — десцеметова оболонка, ендотелій. Вертикальний розмір рогівки становить 10 мм, горизонтальний — 11—12 мм. У новонароджених горизонтальний розмір рогівки — 9 мм. Якщо у дітей першого року життя розмір рогівки перевищує 11мм це може свідчити про природжену глаукому.

За рогівкою розташована передня камера. Її максимальна глибина в центрі — 3,5 мм, до периферії вона поступово звужується, де рогівка та райдужка утворюють кут передньої камери. Він є головним шляхом відтікання внутрішньоочної рідини. Кут передньої камери утворюється в місці переходу райдужки у війкове тіло і рогівки у білкову оболонку. Тут строма райдужки переплітається з рогівково-білковими пластинками й утворює основу, щілини якої заповнені рідиною передньої камери (фонтанові простори). Рідина відтікає в коловий венозний синус (шлемів канал), розміщений у білковооболонковій тканині.

Кришталик (lens) має форму двоопуклої лінзи, розміщеної за райдужкою, і фіксується за допомогою циннової зв'язки, волокна якої йдуть від війкового тіла до екватора кришталика і вплітаються в Його сумку. Заломлювальна сила кришталика — близько 20 дптр.

Між передньою поверхнею кришталика і задньою поверхнею райдужки розташована задня камера, яка сполучається з передньою камерою через зіницю. Водяниста волога камери є прозорим ультрафільтратом крові без будь-яких уключень.

Уся порожнина ока за кришталиком заповнена склистим тілом, яке є прозорим, пронизаним фібрилами і має драглисту консистенцію. Склисте тіло (corpus vitreum) підтримує форму ока, утримує сітківку в прилеглому положенні, надає оку тургору. Судин та нервів не містить. Унаслідок втрати склистого тіла під час травми чи операції відновлення не відбувається, а спостерігається заповнення камерною рідиною. Значна втрата склистого тіла призводить до загибелі ока.

Судинний тракт складається з трьох частин: райдужки, війкового тіла, судинної оболонки.

Райдужка (iris) зумовлює колір очей, який залежить від кількості пігменту в її тканині. У центрі райдужки є круглий отвір — зіниця (pupilla), величина якої регулюється м'язами, закладеними в товщі райдужки: м'яз — розширювач зіниці (m. dilatator pupillae), волокна якого сходяться на відстані 1,3 мм від зіничного краю, м'яз — звужувач зіниці (ш. sphincter pupillae) завширшки 1 мм. М'яз — розширювач зіниці іннервується nervus sympaticus. М'яз — звужувач зіниці іннервується nervus oculomotorius. Райдужка містить значну кількість судин. Біля кореня райдужки — велике артеріальне коло, судини якого розгалужуються у стромі й на межі зіничного та війкового поясів утворюють мале коло. Задня поверхня райдужки вистелена подвійним шаром пігменту (шар пігментного епітелію пігментовані клітини недиференційованої сітківки), який злегка загортається по зіничному краю назовні й утворює так звану пігментну облямівку.
Функції райдужки: фоторецепторна, світлозахисна, терморегуляторна, цитолізосомна, продуктивна (для внутрішньоочної рідини).

Війкове тіло (corpus ciliare) на зрізі має форму трикутника, що складається з двох частин: війкового вінця і плоскої частини, що лежить позаду. У товщі війкового тіла закладено війковий, або акомодаційний, м'яз, який іннервується від окорухового нерва. На внутрішній поверхні війкового тіла розміщений шар пігментного епітелію.
Функції війкового тіла: акомодація зору, продукція внутрішньоочної рідини.

Власна судинна оболонка -хоріоідея (chorioidea) містить три шари судин різного калібру (великі судини, середні та хоріокапілярні судини). Між білковою і судинною оболонками є простір, в якому пролягають війкові судині і нерви, — супрахоріоїдальний простір. Зрощені білкова оболонка і судинний тракт лише у двох місцях — біля виходу зорового нерва і в місці розміщення війкового тіла.
Функція власної судинної оболонки: забезпечення відновлення зорових речовин у нейроепітелії сітківки.

Внутрішня оболонка ока — сітківка (retina) — складається з двох частин: оптично діяльної, прилеглої до судинної оболонки, і оптично недіяльної, яка складається лише з одного шару клітин, що вистилає внутрішню поверхню війкового тіла й райдужки. Оптично діяльна частина сітківки має складну будову й містить 10 шарів.

У зовнішньому шарі сітківки розміщені палички й колбочки. У складі паличок є родопсин — зорова речовина, яка розкладається під впливом світла. Колбочки містять йодопсин. Зорове збудження від паличок і колбочок передається на другий нейрон (біполярні клітини) і третій нейрон (мультиполярні клітини). З аксонів третього нейрона формується зоровий нерв, волокна якого проходять довгий шлях до кіркових зорових центрів. Назовні від диска зорового нерва розміщується найчутливіша частина сітківки — жовта пляма (macula lutea), до складу якої входять в основному колбочки, особливо в її центральній ямці (fovea centralis). Щодалі від жовтої плями і ближче до периферії, то менше стає колбочок і збільшується кількість паличок. Сітківка та судинний тракт зрощені у двох місцях: біля диска зорового нерва й біля плоскої частини війкового тіла, де закінчується оптично діяльна частина сітківки.

Очне яблуко забезпечує кров'ю очна артерія (arteria ophtalmica), яка є гілкою внутрішньої сонної артерії (arteria carotis interna). Відтік крові здійснюється через верхні очноямкові вени в печеристу пазуху.

Чутливу іннервацію ока здійснює зоровий нерв (n. ophtalmicus), перша гілка трійчастого нерва.

Волокна симпатичної іннервації починаються у війковоспінальному вузлі, який розташований у бічному розі спинного мозку на рівні С8—Т1, у вигляді прегангліонарних волокон, що входять у симпатичний пограничний стовп, утворюючи нижній, середній, верхній симпатичні вузли. Від них волокна направляються до внутрішньої сонної артерії, утворюють її сплетення і по судинах йдуть в очне яблуко. Частина волокон відділяється від сплетення і йде в порожнину черепа, де, пройшовши печеристу пазуху, приєднуються до довгих і коротких війкових нервів. Не доходячи до очного яблука, симпатичні волокна розгалужуються на гілки до мюллерового та очноямкового м'язів.

Парасимпатичні волокна окорухового нерва відходять від ядра Якубовича, яке розташоване на дні сільвієвого водопроводу поблизу ядер окорухового нерва. У складі окорухового нерва ці волокна виходять на основу мозку, а потім через верхню щілину входять в очну ямку.

Симпатична і парасимпатична системи тісно пов'язані з підкірковою (гіпоталамічною) ділянкою і з корою головного мозку, де розміщені симпатичні і парасимпатичні утвори. Симпатичні утвори розміщені в лобовій частині головного мозку, а парасимпатичні — у тім'яній та скроневій частинах.

В очній ямці око відокремлене від очноямкової клітковини тонкою сполучнотканинною теноновою фасцією (fascia tenoni). Тенонова фасція починається від білкової оболонки в місці виходу зорового нерва з очного яблука і вкриває поверхню заднього сегмента ока. Біля екватора тенонову капсулу перфорують м'язи, для яких вона утворює піхву. Допереду фасція стоншується, у вигляді сполучних тяжів доходить до канта рогівки. Тенонова фасція сполучнотканинними тяжами з'єднана з окістям стінок очної ямки, що зумовлює положення очного яблука в очній ямці.