Офтальмологія Vizio.com.ua

Дивись на світ здоровими очима!

comintour.net
stroidom-shop.ru
obystroy.com

Вступ до офтальмології. Організація офтальмологічної допомоги в Україні.

Офтальмологія (від грец. ophtalmos — око, logos — наука) — це розділ медицини, який вивчає етіологію, патогенез та клінічний перебіг порушень зору і захворювань ока. Лікарів з цієї спеціальності називають офтальмологами, або окулістами (від лат. oculus — око).

Офтальмологія виокремилась у самостійну дисципліну як через важливість функцій органа зору, так і через особливості методів обстеження.

Найдавнішим документом, в якому йдеться про захворювання очей, є ассирійський документ, створений за 2250 років до н.е.

У давньогрецькій медицині увагу очним хворобам приділено в письменах, знайдених у погрібальнях фараонів, а також у творах великого Гіппократа. Особливий інтерес викликала офтальмологія в арабських лікарів, їй приділено значне місце в праці "Канон медицини" знаменитого таджицького вченого Абу Апі Ібн-Сіни (Авіценни).

Офіційним окулістом у Давній Русі був Давид Брун, який перебував на службі при Аптекарському приказі, що його було створено 1620 р. Але на той час очні хвороби в основному лікували окулісти-іноземці.

Із вчених, які приділяли увагу офтальмології, треба відзначити М.В. Ломоносова (створив багато оптичних приладів, заклав сучасні основи вчення про кольоровідчуття), М.І. Пирогова (читав лекції з очних хвороб), В.А. Караваева (один з основоположників вітчизняної офтальмології), В.І. Добровольського (дослідження з фізіологічної оптики), Л.Г. Беллярмінова (організація профілактики трахоми), А.М. Маклакова (заклав основи тонометрії, до сьогодні його тонометр є основним і найточнішим інструментом для вимірювання внутрішньоочного тиску), А.Л. Крюкова (автор перших таблиць для визначення гостроти зору, а також першого підручника), А.В. Іванова (роботи з гістології ока), Л.Л. Гіршмана (роботи, присвячені боротьбі з трахомою), С.С. Головіна (автор підручника "Клінічна офтальмологія"), М.І. Авербаха (розробив засоби боротьби з очним травматизмом), В.П. Одінцова (роботи з патогістології ока), В.П. Філатова (розробив методики пересадження рогівки, тканинної терапії, організатор Одеського офтальмологічного інституту).

Офтальмологію поділяють на терапевтичну офтальмологію та мікрохірургію ока.

Терапевтичною офтальмологією називають ту частину науки про очні захворювання, яка досліджує патологію ока і потребує переважно терапевтичного лікування.У ширшому розумінні до терапевтичної офтальмології належать окулярна оптика, медикаментозні та інші нехірургічні засоби і методи лікування захворювання.

Дуже важливі завдання стоять перед амбулаторною офтальмологічною (і в першу чергу, дитячою), службою: спостереження за хворими з прогресуючою короткозорістю, своєчасне направлення на склеропластичні операції, оптична корекція зору за допомогою окулярів, контактних лінз. Комплекс заходів зі зниження сліпоти та інвалідності по зору у хворих з травмами ока є дуже важливою ділянкою роботи лікаря-офтальмолога поліклініки. Також не менш важливим є своєчасне направлення хворого з офтальмопатологіею на стаціонарне лікування. Найчастіше потребують госпіталізації хворі із захворюваннями оболонок ока та зорового нерва (кератит, увеїт, ретинопатії, судинні порушення тощо), яких лікують переважно за допомогою терапевтичних методів.

Упровадження мікрохірургії ока замість макрохірургії має великі переваги. Це - мала травматизація, можливість виконання маніпуляцій на мікроструктурах ока і проведення патогенетично спрямованих операцій під мікроскопом за допомогою мікроінструментів.

Також треба відзначити вікові розбіжності офтальмологічних терапевтичних та хірургічних хворих. Під час розподілу хворих на дві групи (за віком молодші і старші за 50 років) відзначають, що терапевтичні захворювання оболонок ока характерніші для людей молодого та середнього віку, а хірургічні захворювання (катаракта, глаукома, пухлини) найчастіше зустрічаються у людей похилого віку.

Надання офтальмологічної допомоги населенню починається з фельдшерсько-акушерського пункту в сільській місцевості і очного кабінету поліклініки в місті. Це стосується планового лікування хворих у робочий час. Крім того, в позаробочий час, вихідні та святкові дні організовано систему ургентної офтальмологічної допомоги.

Стаціонарну офтальмологічну допомогу надають в очному відділенні центральної районної лікарні, очному відділенні обласної клінічної лікарні. За необхідності хворі можуть бути направлені до Республіканського центру мікрохірургії ока м. Києва та Одеського науково-дослідного інституту очних хвороб та тканинної терапії ім. В.П. Філатова.

Прогрес медицини в офтальмології стає досить помітним. З'являються нові дані про сутність очних хвороб, точніші методи діагностування, ефективні лікувальні препарати та нову апаратуру, профілактичні методи лікування. Постійно відбувається поглиблення знань про шкідливі чинники навколишнього середовища, захисні реакції організму, спадкові чинники, точні інгредієнти порушень обмінних процесів, поглиблення вчення про ферментну систему ока та її значення в патології, уточнення причин та умов розвитку очних захворювань.

Абсолютна, або медична, сліпота — стан, за якого настає повна втрата зору, неможливість відрізняти світло від темряви, коли гострота зору дорівнює 0.

Практична, або побутова, сліпота — стан, за якого людина втрачає можливість орієнтуватися в навколишньому середовищі та пересуватися без сторонньої допомоги; гострота зору з корекцією нижче ніж 0,05 або різко звужене поле зору.

Професійна сліпота — зниження функцій зору, через яке виконання професійних обов'язків стає неможливим.

Слабкозорими називають людей, у яких гострота зору з корекцією становить від 0.05 до 0.2. Для значного поліпшення зору вони застосовують телескопічні окуляри, лінзи тощо.

Організація допомоги сліпим та слабкозорим полягає в об'єднанні їх в окремі трудові колективи, організовані Товариством сліпих. Також створюють спеціальні школи та трупи в дитячих дошкільних закладах.

Профілактика захворювань очей полягає, в проведенні первинних (під час прийняття на роботу) та періодичних медичних оглядів, ранньому виявленні захворювань очей та їхньому лікуванні, широкій санітарно-освітній роботі, створенні спеціальних дитячих садків, шкіл та пансіонатів для дітей зі зниженим зором.

Санітарно-освітня робота полягає у вжитті заходів з профілактики очного травматизму на виробництві, в побуті, спорті, а також дитячого травматизму органа зору. Значну роботу проводять з раннього виявлення та лікування глаукоми і загальних захворювань організму, які призводять до різкого зниження гостроти зору.