Офтальмологія Vizio.com.ua

Дивись на світ здоровими очима!

Функції зору. Центральний зір. Гострота зору, визначення.

Зір - це п’ять зорових функцій:
1) центральний зір;
2) кольоросприйняття;
3) периферичний зір;
4) світлосприйняття (сутінковий зір);
5) бінокулярний зір.

ЦЕНТРАЛЬНИЙ ЗІР забезпечує ясне бачення характеризується гостротою зору, що залежить від мінімальної відстані між двома крапками, які око сприймає окремому. У 18ст астроном Гук зазначив, що дві зірки в телескоп можна бачити лише тоді, коли на них дивитися під кутом не менше, ніж 1 градус. Саме кут зору в 1 градус вважають за нормальну його гостроту і приймають за рівну одиницю (visus - 1,0). На сітківці цій величині відповідає ділянка в 0,004 мм2 - це приблизно діаметр колбочки ока (0,003-0,004 мм2). Тільки в разі якщо зображення потрапить на дві колбочки, відокремлені одна від одної третьою, забезпечується окреме сприйняття двох точок.

Точно визначити гостроту зору можна за мінімальним його кутом для даного ока, тобто мінімальною відстанню між двома точками, за якої вони сприймаються окремо (minimum separable).

Гостроту зору на практиці визначають не за поняттям minimum separabile, а за здатністю органа зору розрізняти дрібні деталі предмета (minimum visibile). Саме на цих двох принципах у 1862 р. голландець Г. Снеллен розробив і запропонував таблицю для визначення гостроти зору. Усі літери в ній видно на певній відстані під кутом 5 градусів, а їхні деталі - 1\Гостроту зору (visus) визначають за формулою: visus = d/D, де d - найбільша відстань, з якої пацієнт розрізняє знаки таблиці, a D - відстань, з якої деталі оптотипу розрізняються під кутом зору 1 градус (норма). На гостроту зору впливає якість освітлення: в умовах монохромного світла зір вищий, надто в жовтій частині спектра. Чіткіше сприйняття предметів відбувається при бінокулярному зорові, ніж під час розглядання їх кожним оком окремо. Це можна пояснити тим, що в разі закриття одного ока зіниця другого розширюється, і гострота зору відтак знижується. Також відіграють роль інші чинники - точніша фіксація очей за умови бінокулярного зору, психологічний момент тощо.

Гострота зору визначається за допомогою спеціальних таблиць, на яких літери (оптотипи) мають різний розмір. Оптотипи розташовані в 10-12 рядках. У кожному рядку розміри оптотипів однакові, але постійно зменшуються від верхнього рядка до нижнього. Обстеження проводять на відстані 5 м. Варіант фізіологічної норми дорівнює 1,0. Сучасні таблиці для визначення гостроти зору складені за десятинною системою (ідея Монук'є). Найдрібніші літери в них видно під кутом 5° на відстані 5 м. Якщо обстежуваний прочитує останній рядок із цієї відстані, гострота його зору становить 1,0. Із кожним вищим рядком вона зменшується на 0,1, дорівнюючи відповідно 0,9; 0,8 і т. д. У наш час таблиці містять знаки, які легко розпізнати й назвати як дорослим, так і дітям. Це, наприклад, знак у вигляді літери "ш”, обернений по-різному, а також кільця Ландольта з розривами з різних боків.

Якщо пацієнт із відстані 5 м не прочитує верхнього рядка знаків, гострота його зору менша за 0,1. Поступово наближаючи пацієнта до таблиці, з’ясовують, па якій відстані він зможе прочитати перший рядок. Якщо, наприклад, ця відстань становить 3 м, то, за формулою Снеллена, гострота зору цієї людини дорівнює 0,06. Отже, кожен метр відстані відповідає гостроті зору 0,02 (мал. 1.1).

Гострота зору

Мал. 1.1. Визначення гостроти зору суб'єктивним методом

Якщо гострота зору обстеженого нижча, ніж 0,005, то для її характеристики вказують, з якої відстані він рахує пальці, наприклад, Visus = рахунок пальців на 10 см. Коли око не розрізняє предметів, а сприймає тільки світло, гостроту зору визначають рівнем світлосприйняття: Visus = l/oo. Якщо
( обстежуваний бачить світло і правильно визначає його напрям, то гостроту зору оцінюють рівнем світлосприйняття з правильною світлопроекцією: Visus = l/oo proectio lucis certa. Якщо обстежуваний неправильно вказує джерело світла, то Visus = 1/оо proectio lucis incerta. Якщо пацієнт не бачить світла, то гострота зору дорівнює нулю (Visus = 0).

Об'єктивний метод визначення гостроти зору оснований на прояві мимовільного оптокінетичного ністагму при розгляді рухомих об'єктів і проводиться за допомогою ністагмоапарата