Офтальмологія Vizio.com.ua

Дивись на світ здоровими очима!

15.1 Набута катаракта

Скарги
Повільно прогресуюче погіршення зору або розмитість зору перед одним чи обома очима, що виникає протягом місяців або років. Іноді пацієнти скаржаться на сяйво, особливо від фар зустрічних машин при їзді вночі, зниження кольорового сприйняття. Особливості симптоматики залежать від локалізації та щільності помутніння кришталика.

Найважливіший об'єктивний симптом
Помутніння у нормі прозорого кришталика (див. далі відповідні типи).
Інші симптоми
При огляді очного дна сітківка часто виглядає невиразною, червоний рефлекс з очного дна при ретнноскопії може бути тьмяним. Часто виявляють, що міопія у пацієнта більш виражена, ніж раніше. Сама по собі катаракта не призводить до відносної аномальної реакції зіниці при порушенні її аферентної іннервації.

Типи катаракт
1. Ядерна. При обстеженні за допомогою щілинної лампи виявляють жовте або коричневе забарвлення центральної частини кришталика. Типовим є більш виражена розмитість далекого зору, ніж близького.
2. Задня субкапсулярна. Помутніння виникають біля задньої поверхні кришталика, часто формуючи бляшку. Їх найліпше видно при ретроілюмінації на фоні червоного рефлексу з очного дна. Пацієнт часто скаржиться на появу сяйва та затруднення при читанні. Ця патологія може поєднуватися з запаленням ока, тривалим застосуванням кортикостероїдів, цукровим діабетом, травмою, опроміненням і характерна для осіб віком до 50 років.
3. Кортикальна. Радіальні або спицеподібні помутніння на периферії кришталика, які поширюються на його задню та передню поверхні. Процес часто безсимптомний аж до часу ураження центральної частини кришталика.
Примітка. Катаракту вважають зрілою, якщо наявні достатньо щільні передні кортикальні зміни, що не дають змоги оглянути задню частину кришталика та задній сегмент ока.

Етіологія
• Стареча.
• Травматична (забій голови, ока та ін.).
• Токсична (застосування кортикостероїдів, антихолінестеразних препаратів, антипсихотичних засобів, наприклад, фенотіазинів тощо).
• Внутрішньоочний запальний процес (увеїт).
• Опромінення.
• Внутрішньоочна пухлина (злоякісна меланома війчастого тіла може призводити до секторальної кортикальної катаракти).
• Дегенеративні захворювання ока (напр., пігментний ретиніт).
• Системні захворювання:
A. Цукровий діабет. Ювенільна форма характеризується білими помутніннями у вигляді сніжинок на передній та задній субкапсулярній поверхні та швидким прогресуванням катаракти. У дорослих катаракта при цьому захворюванні нагадує старечу, але з'являється в молодшому віці.
Б. Гіпокальціємія. Дрібні, білі, іридесцентні зміни кори кришталика, які спостерігаються у хворих з тетанією.
B. Хвороба Вільсона (Wilson). Червоно-коричневі відкладення в корі під передньою капсулою (соняшникоподібна катаракта). Характерний симптом — кільця Кайзера-Флейшера (Kayser-Fleischer).
Г. Міотонічна дистрофія. Різнобарвні помутніння у вигляді "різдвяної ялинки", які локалізуються за передньою капсулою.
Е. Інші — напр., синдром Дауна, атопічний дерматит.

Обстеження
Визначити причину погіршення зору (чи справді воно зумовлене катарактою) і оцінити шанси на поліпшення зору після хірургічного втручання.
1. Анамнез: прийом медикаментів, системні захворювання, травма, захворювання очей та зниження гостроти зору в юнацькому та молодому віці (до появи катаракти).
2. Повне офтальмологічне обстеження, включаючи дослідження близького та далекого зору, дослідження зіниці та визначення рефракції. Адекватно оглянути катаракту можна за допомогою щілинної лампи при розширеній зіниці при застосуванні прямої техніки та техніки ретроілюмінації. Основним моментом є огляд очного дна із зверненням особливої уваги на макулу для виключення інших причин погіршення зору.
3. Ультразвукове дослідження (В-спосіб) при неможливості огляду очного дна через щільну катаракту для виключення патології заднього сегмента ока.
4. При плануванні оперативного втручання на оці з віковою дегенерацією макули для визначення зорового потенціалу застосовують потенціометрію та лазерну інтерферометрію.
Примітка. Лазерна інтерферометрія та потенціометрія часто дають завищені значення зорового потенціалу ока при наявності дірок макули та відшаруванні пігментного епітелію макули. Інтерферометрія може також зумовити надто оптимістичний прогноз у випадках амбліопії. Найнадійнішим методом визначення функції макули при не надто щільній катаракті є дослідження близького зору.
5. При плануванні оперативного втручання необхідно провести кератометрію та ультразвукове вимірювання (А-спосіб) довжини ока для визначення необхідної оптичної сили штучного кришталика. Також необхідно оглянути рогівку за допомогою щілинної лампи, в деяких випадках виникає потреба в підрахунку кількості ендотеліальних клітин.

Лікування набутої катаракти

1. Оперативне лікування катаракти проводять з такою метою:
а) для поліпшення гостроти зору у хворих із його симптоматичним погіршенням;
б) як хірургічне лікування очних захворювань (напр., спричинена кришталиком глаукома або увеїт);
в) для полегшення лікування очних захворювань (моніторинг або лікування діабетичної ретинопатії чи глаукоми).
2. При відмові пацієнта від операції слід провести максимально можливу корекцію рефракції.
3. Хворим, які не підлягають оперативному втручанню, іноді допомагає щоденне закапування мідріатиків (напр., 0,25% скополаміну).

Подальше ведення хворого
За винятком наявності вторинних ускладнень (напр., глаукоми, що виникає відносно рідко), сама лише катаракта не є ургентним станом. Пацієнтів, які відмовилися від оперативного втручання, слід оглядати раз у рік, при симптоматичному зниженні гостроти зору — частіше.
Див. також "Вроджена катаракта", розділ 9.7.